In an interview with Radio Liberty, Rory Finnin explains why the verse of Taras Shevchenko (and of similar 'national bards') reaches us so deeply to this day.

"...Є інше літературне питання: якою є структурна роль поезії у процесі уявлення нації. І як на мене, одним із елементів будь-якої можливої відповіді має бути сила ліричного звернення. Це, очевидно, в поезії Шевченка і в Бернса, і також в поезії Байрона і так далі. Я б сказав, що Шевченко використовує ліричне звернення більш ефективно, ніж будь-який поет у світовій літературі. Але треба підкреслити, що під поезією я не маю на увазі наративну поезію в цьому контексті. Я не маю на увазі поезію, що розповідає історію. Я маю на увазі ліричну поезію. Тому що ліричні поеми не розповідають історії. Вони нам не розповідають про, наприклад, важкі випробування і лихо Катерини, або про повстання гайдамаків і так далі. Замість того, ліричні поеми фільтруються через призму одного голосу, і це дуже важливо, через ліричну персону, ліричний образ, часто позбавлений будь-якого чіткого контексту."